А тоді мене зачарувала флейта. Я сиділа у м’якому кріслі філармонії і, затамувавши подих, з широко відкритими очима (і, напевно, ротом), слухала її несамовиті звуки, що лунали у хорі інших інструментів. Несподівано над моїм вухом пролунав тихий та м’який шепіт:
 - „Котрий з інструментів так сподобався тобі?”
Не повертаючи голови, я відповіла: „флейта”, хоча ніколи раніше не чула її.
- „Ти хочеш навчитись грати на флейті?” – спитав ГОЛОС,
- „Так” – лише кивнула я, боячись, що ця казка зникне і я прокинусь...

Так з 6 років я не розлучаюсь з цим інструментом, вона стала частиною мого тіла, частиною моєї душі. Тому після консерваторії, двох років гастролей Україною та за кордоном, я відчула, що настав час вилетіти з гнізда, розправити крила і  злетіти у небо, (де можна було б самореалізуватись, самовиразитись), де музика стала б не засобом самовдосконалення, а самовираженням, я не хотіла більше грати по чужих нотах.

З сестрою, ми завжди були однодумцями (напевно, тому і опинились разом в одному лоні), доля звела нас з людьми, що теж шукали моменту істини... Так, згодом виникло  театрально-музичне дійство (перфоменс) „Повернення” – імпровізаційна музика, навіяна нашим внутрішнім станом, з елементами етно і древньої філософії. Це повернення до наших коренів, до наших найпотаємніших прагнень. І щоб виразити усю цю складну гамму емоцій і відчуттів, ми використовуємо різні стилі музики - від року до фольку, світло, танець, екзотичні інструменти та древні ведичні гімни. Це не комерційний проект, тому ми часто запрошуємо на це дійство всіх зацікавлених, вхід вільний. Кожен може приєднатись до нашого гурту і влитись у цю атмосферу, привнісши в неї своє індивідуальне звучання. Як це сталось з Тарасом, нашим теперішнім ударником. Ми вчились з ним разом у консерваторії, але познайомились лише, коли він прийшов на наш концерт. Втім, нехай сам розповість вам про це...